Коли проходять точку неповернення,
Hасвистуючи марш "А хто нам судді!",
Історія втрачає силу звернення
І набуває якості огуддя.
Вона тоді вже не тривожить карами.
Кого в руїни Рима їй водити?
То дід хрестивсь під грозовими хмарами,
А внукам легше грози пояснити.
Страх Божий пов'язавши з слабкодухими,
Понад усе цінуючи свій спокій,
Куди спішать народи гнані рухами?
Чому не вчать історії уроки?
******
Коли проходять точку неповернення,
Глузд поколінь розтоптуючи в твані,
Несуть непритаманність і осквернення
У жалісно-сліпучім целофані:
Нехай ідеї будуть юродливими
І праве з лівим згорнено у кучу,
Лише б нещасні стали всі щасливими,
І збитих з толку совість хай не мучить!
Зворотній бік світської прогресивності -
Немов з добра, світ тягнеться до злого
В свавільності, в бунтарстві, в агресивності.
Ще й в адвокати записати б Бога!
Вже і в церквах суворе попередження
Про страшний суд над нечестивим світом,
Сприймається частенько з упередженням:
Наш Бог - любов! Не може Він губити!
До смерті Сина милує й прощає Він.
Читайте Іоана три-шістнадцять!
Ми перед світом Бога захищаємо,
Немов Святому варто захищаться.
Політ-коректним, нам би не загратися
У нескінченне милосердя Боже.
І сталь від вітру змушена ламатися!
А проти Бога хто встояти зможе?
Він ще чекає cправжнього навернення.
Турбує нас то тим, то іншим лихом.
Якщо ж минемо точку неповернення,
...Про що вона - Історія! - так тихо...?
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Материнское горе - Людмила Солма *) Примечание:
"Стихи со старой антресоли" и беда здесь чужая -
а боль человеческого сопереживания не отпускает:
потому как ничего нет более тяжкого и страшного на свете -
участи материнского горя - хоронить своих детей...
Проза : Жизнь с избытком. Притча - Андрей Скворцов Эту притчу Господь показал мне еще 15 лет назад. Я рассказывал ее, когда была возможность, друзьям. И вот сейчас Господь вдохновил меня на то, чтобы изложить её для множества читателей. Возможно, она послужит Божьей воле в таком виде значительно больше. Обратите внимание в ней на один момент. Мертвое поле, это наша душа, мертвая по преступлениям. Юноша старался преобразить поверхность поля. Сущности поля коснулся Бог, когда юноша уступил Ему. Гордый дух был сокрушен. Умер и воскрес со Христом. Господь желает воскресить и нас, а мы часто довольствуемся только тем, чтобы на нашем мертвом поле было незаметно камней.
