Дивочні алгоритми цих дощів...
У мене зонт, в пегаса – паполома.
Окроплюють дощі зело й солому
Під вигримляння, шелех, зойки, спів.
О, безлік їх – як мурашви й кущів!
І жоден дощ не залишав сухою.
Дві райдужниці в`ються край пера…
Звикаю жити в злагоді з собою,
Тратую самоти озимий страх.
Повік мені (та й вам) не розгадати:
Коли, мов блискавка, зітне коса,
Душа злетить у пекло, в небеса?
Чи є у світі протисмертні лати?
А дощ вмовляє: «Спати... спати... спати».
Зажди, я допишу. Лий на плащі!
Хоча закони всі – у длані Божій,
До алгоритмів «крап...крап...крап», «чів-чів»
Поет хоча б один додати зможе.
Прочитано 10552 раза. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оставленный Кроха - Valentina Prokofjeva Прочитала сегодня утром статью про маленькую Веру, которую бросила мама в зимнюю стужу без тёплой одёжки умирать. Трудно понять, почему такое случается, но ещё труднее понять, почему проезжающие мимо люди – ни один не остановился, чтобы спасти ребёнка?..
