Пенится море греховных соблазнов,
И множество житейских мелочей
Напаивает души хаосом миазмов
Тщеславию в угоду всех людей-рвачей.
Колеблются всегда меж Богом и грехом
И стонут под прессом все новых страстей.
Уверены,- успеют все покаяться потом,
Нахапать бы успеть поболее мирских сластей.
Двоякий род, по двум путям идущий,
О страшном часе и не помышляет.
Не слышит гласа к вечности зовущий,
И немощен душой все более охладевает.
Мозг омрачен, глаза покрыты пеленой.
Не различают праведность и грех,
Погрязши в море похоти мирской.
Любовь и святость вызывает смех.
Духовно слепы, богохульны, лживы.
Вы делаете свой выбор в этой жизни.
Развратны, злобны и сребролюбивы,
Но ваш покой – всего лишь миг до тризны.
Но праведен и страшен суд Его.
Всем по земным заслугам воздаст Бог.
В час смертный с собой не возьмешь ничего,
Не многим готов уж небесный чертог.
Юрий Фадеев,
Харьков, Украина
Офицер запаса, 49 лет. Люблю поэзию, театр. Занимаюсь репетиторством, web-дизайном и продвижением сайтов. e-mail автора:lovimuz@rambler.ru сайт автора:личная страница
Прочитано 13135 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
Проза : Наташкин дневник - Николай Погребняк Наташка, двадцатилетняя девушка, находясь в центре реабилитации наркоманов, тайно ведет свой дневник…
Через несколько месяцев она умерла.
